Як розвиваються львівські компанії. Три історії від лідерів про успіх.

 

Як освіта та знання впливають на наш розвиток у компанії, яких людей потребують роботодавці та чому ідеї повинні бути «волохатими». Ці та інші важливі аспекти обговорили учасники бізнес-сніданку, організованого юридичною компанією HD Partners («Ейч.Ді.Партнерз») у вівторок, 5 квітня. Пропонуємо три думки спікерів на тему лідерства, досягнення успіху та ведення бізнесу.
 

фото: Богдана Ємця

ФОТО: БОГДАНА ЄМЦЯ
 

Олександра Коваль, президент Форуму видавців у Львові

Головна теза: «Зміни повинні починатися із себе»
 


 

«Я завжди стверджувала, що нічого не знаю про лідерство. І це правда. Але можу про це сказати словами мудреця: «Коли я був молодий, я думав, що зможу змінити світ. Минуло десять років і я помітив, що попри усі мої зусилля, світ не змінився. Тоді я вирішив змінити країну. Минуло десять років, але країна не змінилась. Тоді я змінював місто – але і ця зміна не відбулась, родину – теж не вдалося. І ось на смертному одрі я нарешті зрозумів, щоб усі ці зміни відбулися, потрібно було розпочинати із себе».
 

Тарас Кицмей, співзасновник компанії SoftServe

Головна теза: «Компанія повинна «вирощувати» лідерів»
 

 

«Формула успіху компанії – це лідерство та інновації. Проте, лідер повинен бути не один, їх має бути декілька.

Усі цікавляться, чим лідер відрізняється від менеджера. Менеджер – це посада, на якій людина організовує щось, контролює роботу. Лідер – це характеристика, стан душі. Хороший лідер має три ознаки. Перша – візія куди рухається його компанія. Друга – вміння вести людей за собою. Третя – наявність професійної волі, виконувати те, що обіцяє. Без останнього дуже складно, оскільки через відсутність професійної волі багато речей не виходить.
 

Ми технологічно вузька компанія, тому найбільшу увагу приділяємо саме розвитку технологій і завдяки цьому досягаємо успіху. Щоправда останнім роками ми звернули увагу на те, що потребуємо лідерів. Наша компанія має 4 тисячі працівників. Але варто розуміти, що технологи не можуть організувати процес і вони потребують керівника. Це і називається проектний менеджер й ідеально, коли цю посаду обіймає лідер. Хоча лідер не обов'язково повинен обіймати управлінську посаду. Так само і управлінську посаду може займати, на жаль, не лідер – у цьому випадку чекати якогось великого успіху в компанії не варто. Якщо людина буде керувати, давати завдання, але не матиме візії чи не вмітиме вести за собою людей – цей варіант  має мало шансів на успіх.
 

Нині ми почали активно розвивати наших бізнес-лідерів. Кожна компанія мусить мати систему «вирощування» лідера. Варто розуміти, що розвиток – це не тренінг за один день. На це ідуть роки. Але ми стараємось вибирати кращих людей і давати їм можливості для розвитку. У тому числі тренінгами, подорожами, зустрічами.
 

Успіх компанії базується на успіху людей, які працюють всередині цієї компанії. Зараз є негативна тенденція до виїзду молоді на навчання за кордон. Це серйозна загроза, адже теоретично вони є нашими потенційними співпрацівниками. Ми повинні популяризувати нашу освіту та місця праці, нам потрібно показувати приклад успіху наших компаній, щоб діти хотіли тут залишатись.
 

Також у нас стоїть питання глобальної культури, а це та, яка може увібрати у себе іншу культуру. Ми повинні все краще інтегрувати до себе. До прикладу, варто рухатись до digital transformation – цифрової трансформації бізнесу, коли його провадять із використанням ІТ технологій. Компанії, які цього не роблять, втрачають свої позиції. Нині Google і Tesla займаються виробництвом автомобілів. Якщо, до прикладу, Mercedes Benz не переключиться на цифрові технології, то виявиться, що Google і Tesla виготовляють кращі автомобілі, їх будуть купувати».

 

Андрій Худо, співзасновник Холдингу емоцій «!FEST»

Головна теза: «Для нас не цікавий диплом людини, яка прийшла влаштовуватись на роботу»
 


 

«У ресторанному бізнесі ти продаєш атмосферу, а це третє місце між домом і роботою. Наше завдання – побудувати бізнес так, щоб у заклад стояли черги. Особисто для мене це вищий пілотаж ресторанного бізнесу. Такого ми досягли у двох закладах – «Криївка» та «Перша грильова ресторація м’яса та справедливости».  
 

Також компанія, однозначно, повинна постійно іти у ногу з часом. Найкраще ІТ рішення, яке ми прийняли – це програма лояльності «Локаль». Її розпочали з аналога – роздавали ключі у «Криївку» у 2007 році. Тоді нашим завданням було роздати 5 тисяч ключів реальним гостям, які будуть відвідувати заклад постійно.  Зараз у програмі задіяні сотні тисяч «лояльних» гостей.
 

Шість років тому Холдинг емоцій !Фест розпочав співпрацю із «Видавництвом Старого Лева». У 2010 році видавництво перебувало на грані банкрутства. Відповідно, коли ми увійшли до нього, то найперше, що зробили – це дали капітал. Другий крок – налагодження менеджменту. У «ВСЛ» є прекрасне відчуття контенту, але на той час вони мали проблеми із професійним управлінням. Відповідно, наступною важливою річчю для бізнесу, яку ми втілили, було формування команди. Нині дохід видавництва щороку зростає у 2-3 рази. Третя річ (це безпосередньо завдання лідерів) – формувати середовище навколо себе, воно повинно бути дружнім до нових ідей.
 

Великою проблемою у бізнесі залишається імплементація ідеї, втілення її у життя, навіть якщо вона є найкращою. Через це багато стартапів та проектів пробуксовують.
 

У бізнесі потрібно ставити амбітну, «волохату» ціль, яка зарядить народ, Нині нашому холдингу цього бракує. Ми хочемо вийти на світовий ринок. А це не так просто. Ринки України і Європи дуже відрізняються. Але коли ти ставиш собі амбітну мету, то люди вмотивовані розвиватись разом із компанією. Також ми стараємося брати на роботу молодих людей, як  на «фронт» так і на «бек» (у головний офіс). Для нас не так критично важливим є диплом працівника, більш цікаво чи він є пластуном. Коли людина потрапляє до нас на роботу, досвідченіші працівники передають знання про середовище в якому вона творитиме. Тому ми «ліпимо» те, що нам потрібно». 


 

- See more at: http://tvoemisto.tv
 

 

Українці читають менше чотирьох книг на рік, - з бізнес-сніданку у Львові
 

Книговидавництво в Україні зараз перебуває на не найкращому рівні – вважають учасники бізнес-сніданку, організованого юридичною компанією HD Partners («Ейч.Ді.Партнерз») у вівторок, 5 квітня. Проте, це не стає на заваді видавцям. Не зважаючи на малий попит вони все ще вірять у краще та розповідають про особливості друкованих видань, про переваги Львова та ділову літературу.
 
фото:Богдан Ємець

ФОТО:БОГДАН ЄМЕЦЬ
 

Оксана Форостина, видавець ТАО

Головна теза: «Хочеш щось зробити – зробити це сам»

 


 

«Минулого року на одному із найбільших ІТ – форумах у Києві було кілька стендів із спеціалізованою літературою. І з української книги там була лише одна – чудова, але все ж книга-розмальовка. Без жодного слова. І тоді я зрозуміла, що роботи у сфері видавництва ділової книги є дуже багато.  А ще, за кілька днів на Амазоні я побачила цю книгу. Не знаю, скільки часу мені б знадобилося, аби переконати видавництво, в я кому я тоді працювала, перекласти її, тому взялась за неї сама. Так у світ вийшов перший український переклад біографії Ілона Маска «Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє»
 

Антон Мартинов, директор видавництва «Наш Формат»

Головна теза: «Видавці не вірять у перспективу української бізнес-літератури»

 


 

«Львівський та київський ринок лояльні до нас, як до видавців. Тому нам більш цікаво, як сприймуть українську літературу на сході країни, куди ми помалу просуваємося. Ось там є реальні проблеми. Наприклад, у Дніпропетровську чи Одесі.
 

На мою думку, відсутність багатьох бізнес-книг українською мовою – це проблема видавців. Саме вони не хочуть купувати права й видавати книги. У 2012 році нам стало цікаво, чому немає багатьох україномовних перекладів книг, виявилось, що на них просто не купували права. Усі чомусь думали, що ділова література українською мовою нікому не потрібна. Чому в нас немає книг, популярних за кордоном? Тому що видавці не вірять у перспективу.
 

Ми почали купувати права на книги у 2012 році. Тоді на Заході ніхто не повірив, що ми плануємо розвивати такий напрямок в Україні. Це був нонсенс. У 2013 році ми купили право на книгу Айн Рейд «Атлант розправив плечі» й минулоріч видали 30 тисяч екземплярів. Потенціал для розвитку наших книг є. На заході на нас дивляться з оптимізмом. Конкуренції на україномовну ділову літературу серед видавництв практично немає. Але можна помітити зріст до її зацікавлення. Через півтора року ринок видавництв докорінно зміниться».

 

Олександра Коваль, президент Форуму видавців у Львові

Головна теза: «У нас припадає менше однієї книги на душу населення»
 


 

«Український книжковий ринок, звичайно, зараз має великі переваги над іншими книжковими ринками, оскільки він абсолютно ненасичений. В Україні видають менше однієї книжки на душу населення. З них певна частина не потрапляє у відкритий продаж, оскільки призначені для внутрішнього користування: спеціалізована література для міністерств, автореферати, дисертації, книги виключно для бібліотек. Назагал ж видають 16 мільйонів книг на рік. Не знаю, чи це пов’язано з попередньою тезою, скоріше за все, що ні, але українці менше читають, ніж в інших країнах світу. За нашими дослідженнями, які ми проводили в рамках проекту ЄС про читання та книжкові ринки в Україні, вийшло, що у нас читають менше чотирьох книжок на рік. В той час, як у розвинених країнах  цей показник складає більше 7-12 книг. У Скандинавських країнах – 18 книг на людину. Не знаю, чи це залежить від економічного стану країни. Якщо країна змінюється, то, безперечно, варто трохи збурити громадську думку щодо рівня читання, який безпосередньо впливає на рівень освіченості в країні, а це, в свою чергу, впливає на ситуацію в бізнесі. Ми мусимо підняти рівень зацікавленості читанням та книговиданням в Україні.
 

Мене демотивує той факт, що ми боремося проти власної держави. Ні на рівні міста Львова, ні області, ні держави, ніхто не чує і не розуміє потреб книговидавництва. Усе що пов’язано з освітою, культурою, повинно бути внесено у бюджет розвитку, адже це інвестиція. Вклавши капітал у освіту можна отримати довготривалий ефект».
 

Читайте також: Як розвиваються львівські компанії. Три історії від лідерів про успіх